Власти города развернули настоящую войну с наркотиками. Каждый уголок переполнен полицейскими и наркоснимателями, а на районе почти каждый день происходят облавы. Но я, наркоман-комик, не сдамся! Я найду свой способ и удовлетворю свои потребности.
Однажды, вечером, я решил, что пора мне сходить в закладки. Мне было скучно, а без дозы жизнь переставала иметь какой-либо смысл. Пришло время бахнуться, и это было неотложно. Я знал только одно место, где можно найти своего рода "священные" таблетки - овощной киоск.
Быстро направившись в тень ночи, я подкрался к киоску осторожно, словно ниндзя в поисках своего добытчика. Но, ничего необычного со стороны киоска не было видно. Я вспомнил, что они продают наркотики в специальных запасных местах.
Возле киоска у меня появился встречный приход - парень с гидропоном рассматривал красивые бошки марихуаны. Мы посмотрели друг на друга, обменялись понимающими взглядами. Было очевидно, что мы оба здесь по одной причине.
- Чего пришел? - спросил парень с гидропоном, походив на месте.
- Купить кодеин, - ответил я, делая вид, что просто пришел по делам.
- О, тут по-моему знаешь, сегодня только новая партия амфа пришла, - сказал он, кивая в сторону овощного киоска. - Возможно, в этот раз они что-то и прятали не только в запасных местах.
Мои глаза засветились. Купить амфетамин для меня было неожиданной возможностью. Кодеин несколько раз уже привел меня к смерти от передозировки, так что я решил в этот раз изменить своим вкусам.
Мы решили с парнем исследовать киоск ближе. Дымя амфетамином, мы взялись за дверную ручку и осторожно открыли дверь. И вот, оказывается, что внутри оказался настоящий запасной склад.
Это было восхитительное зрелище. Я ощущал себя как бог, окруженный наркотическими сокровищами. Полки были заполнены препаратами, готовыми удовлетворить все наши желания. Здесь были и капсулы кодеина, и суспензии опия, и амфетамин в таблетках и порошок.
Наслаждаясь этим моментом, мы решили закончить наше приключение и уйти отсюда с достойным запасом на ближайшую неделю.
На следующий день я пробрался в свою квартиру, скрывая запасы наркотиков внутри старых книг на полках. Каждый раз, когда я их видел, они напоминали мне об нашем ночном приключении и запахе амфетамина.
С тех пор я забыл о кодеине и полностью перешел на амфетамин. Получение кайфа от него стало особенно привлекательным. Пятка кодеина стала незаметной, зато амфетамин дарил мне всю бодрость и энергию, которую я так долго искал.
Но жизнь наркомана-комика не идет гладко.
Однажды, вечером, когда я радовался своим запасам амфетамина, меня накрыл очередной приход. Более сильный, чем когда-либо. Я не мог остановиться - мой организм захватывал амфетамин полностью.
Мир начал рушиться перед моими глазами. Я чувствовал себя ужасно. Но, к счастью, у меня был план.
Я вызвал такси и отправился в лечебное учреждение. Мне было необходимо получить медицинскую помощь, иначе последствия могли быть катастрофическими.
Докторишка оказалась довольно милой. Она спросила, что со мной произошло, и я рассказал ей об амфетамине и моей невозможности справиться с этой ситуацией.
Месяц полной воли и мудрости помогло мне восстановиться. Наркотики уже давно перестали быть моей схемой.
Однако, ночное приключение в овощном киоске останется в моей памяти навсегда. Там я познал истину наркотиков, там я нашел себя.
Так закончилась моя история о закладках, бахнуться и проходе. Лучше найти что-то другое, что заставит вас быть счастливыми!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.